На Житомирщині вже четвертий місяць розслідують резонансну справу. У перші тижні війни у місті Радомишль через «дружній вогонь» місцевої самооборони загинув підліток, а інший отримав поранення. Начальника штабу ГО «Радомішська варта» Віктора Ільченка, який був на місці події, звинувачують у навмисному вбивстві, незважаючи на те, що куль від його зброї на місці трагедії не знайшли.
Адвокат Ільченко Юрій Радзієвський вважає, що прокуратура та слідчі навмисне маніпулюють фактами та перекручують свідчення, щоб тримати добровольця в СІЗО. «Це сигнал усім, хто взяв у руки зброю, щоб захищати свої міста, свої будинки в добровільних об’єднаннях: щойно буде можливість, влада вкаже вам на ваше місце», — каже адвокат. В інтерв’ю «ФАКТАМ» він розповів про подробиці справи та зловживання з боку слідства та прокуратури.
— Якими є ключові обставини справи?
— Ми говоримо про випадок «дружнього вогню», які, на жаль, дуже часто трапляються під час війни. Що сталося? На початку березня, у перші тижні після повномасштабного вторгнення росіян, у багатьох містах та селах загони тероборони та самооборони формувалися стихійно, з місцевих людей, з усіх, хто може й готовий тримати в руках зброю. У Радомишлі це завдання за погодженням з місцевою владою та поліцією взяла на себе ГО «Радомішльська варта». 7 березня місцева мешканка повідомила добровольцям «Варті», що побачила, як у сусідньому городі люди у камуфляжі ховають зброю. Принаймні, їй так здалося, вона хвилювалася за своє життя і життя близьких. Тим більше, до цього в Радомишлі вже неодноразово фіксували напади російських ДРГ.
Жінка зателефонувала до чоловіка, а той приїхав на місце з двома бійцями — начальником штабу «Варти» Віктором Ільченком та добровольцем Олександром Юрком. Ті зайшли на город до сусідів, побачили сілуети у камуфляжі, ніби зі зброєю. Один крикнув: «Стій, стрілятиму!». Фігури побігли. Юрко відкрив вогонь у напрямку силуетів, Ільченко робив виключно попереджувальні постріли вгору. Підбігли, з’ясували, що це сусідські діти у камуфляжному одязі грали у війну з іграшковими автоматами. Один із підлітків, на жаль, загинув, інший отримав поранення. Ільченко та Юрко надали йому першу допомогу, викликали поліцію, дали всі необхідні свідчення. І було затримано.
— У чому звинувачують вашого клієнта Віктора Ільченка і чи погоджуєтесь ви з таким формулюванням?
— Ільченко та Юрко зараз у статусі підозрюваних, обвинуваченими їх може зробити лише вирок суду. Підозра, висунута моєму клієнту, є абсурдною. Адже йдеться про нібито навмисне вбивство, а також завершений замах на навмисне вбивство другого підлітка, що вижив. Для такого звинувачення обов’язковою складовою є намір. Тобто, як вважає слідство, мій клієнт навмисне вбив дитину. Однак саме це формулювання тріщить по швах.
По-перше, слідство (слідчий відділ Нацполіції Житомирської області. — Авт.) та прокуратура (Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. — Авт.) із самого початку намагаються вирвати цю трагедію з контексту війни. Погодьтеся, це дещо різні формулювання: «озброєні чоловіки увірвалися на город і навмисне розстріляли дітей» та «самооборона під час війни приїхала на сигнал про ДРГ і через випадковий вогонь загинула дитина». Так от, у тексті підозри про обставини війни взагалі не йшлося.
По-друге, прокуратура і слідство не можуть визначитися, коли ж у Ільченка виник намір вбити дітей. У тексті повідомлення про підозру йдеться, що нібито підозрювані ще в автомобілі на під’їзді до місця події домовилися стріляти по ногах. Але далі зазначається, що намір на вбивство виник, коли діти не виконали команду «стій, стрілятиму». Незрозумілий момент виникнення наміру: він виник ще в автомобілі чи після того, як потерпілі не виконали команду «стояти»?
По-третє, і це найголовніше, слідство має прямі докази, що саме Ільченко до смерті підлітка не причетний. В результаті проведення трьох експертиз встановлено, що кулю, якою вбито хлопчика, випустили з автомата Юрка. Водночас куль із карабіна Ільченка на місці події не знайшли взагалі. Незважаючи на те, що тричі оглядали місце події з металошукачем. За його словами (і це доводить експертиза та слідчий експеримент), він стріляв попереджувально вгору. Єдині свідки, які нібито бачили постріли горизонтально, перебували на території психдиспансеру більш ніж за 70 метрів від місця події, причому не в зоні прямої видимості.
— Як щодо звинувачень у замаху на вбивство?
Слідчі стверджують, що друга дитина не померла через незалежні від стрільців обставини, оскільки їй надали медичну допомогу. А так це нібито був намір вбити обох хлопчиків. Безглуздість цього звинувачення полягає в тому, що медичну допомогу надавали саме ті, хто за версією слідства «не добили» другого потерпілого. Дивна логіка: у тебе є намір убити конкретну людину, вона поранена, але ти замість того, щоб завершити задумане, викликаєш поліцію, «швидку» і надаєш першу допомогу.
— Схоже, що ви вважаєте позицію прокуратури та наслідки навмисне упередженої стосовно вашого клієнта. Які є підтвердження цього?
— Насамперед ми бачимо, як прокуратура та слідство методично відхиляють усі законні клопотання та скарги, на які наш клієнт має право. Через небажання прокурора та слідчих виконувати свою роботу невинна людина вже четвертий місяць перебуває у СІЗО.
Ось кілька прикладів. Вже згадано свідків із психіатричного диспансеру. П’ятеро людей дають майже ідентичні свідчення того, що мій клієнт стріляв горизонтально у напрямку загиблого. Але йдеться про відстань у 70 і більше метрів — чи добре звідти видно, хто і куди цілився? А якщо я додам, що зміна кута нахилу автомата всього на 5 градусів (це як сірникова коробка) дає постріл вище на 10-15 метрів на тій відстані до жертви? Але під час слідчого експерименту ніхто таких питань не ставив — свідки просто переказали свої свідчення, і слідчі їм повірили на слово. Коли ми клопотали про повторний експеримент, більш критичний, нам відмовили (мовляв, ми вже все провели).
Далі ми хотіли допитати у суді свідків — слідчий суддя відмовив у цьому (хоча це наше право як адвокатів, а його повноваження). Водночас, прокурор на засіданні спотворював свідчення, додаючи до них факти, яких не було в протоколах допиту. Він казав, що боєць самооборони, який їхав з підозрюваними на виклик, повідомив на допиті, ніби останні домовилися стріляти по ногах. Але це не так: такого немає в протоколі допиту, сам свідок повідомив, що він ніколи про це не говорив.
Також прокурор «від себе» додав до свідчень жінки, яка викликала «Варту», що підозрілі люди на вулиці не мали зброї. У той час, як у протоколі допиту сама свідка відзначила і можливу зброю, і страх за своє життя.
І, мабуть, найголовніше: прокурор і слідчий фактично продовжують вдавати, що це рядова подія, що відбулася у мирний час, що підозрювані не були бійцями добровольчого формування, яка виконувала завдання з оборони міста, що до цього в Радомишлі не було ДРН та нападів росіян . Ільченку навіть вже висунули підозру у незаконному носінні зброї. І йдеться про час, коли кожен автомат був на вагу золота, бо з нього можна було цілком законно знищити окупанта.
— У чому може бути причина такого ставлення прокуратури та слідчих?
— Ми можемо лише припускати. Але виглядає так, що йдеться про умисну дискредитацію добровольців, самооборонівців, людей, які першими взяли до рук зброю та стали захищати Батьківщину, свої рідні міста та будинки. Ніхто не заперечує, що були постріли. Так, сталася трагедія. Це війна, і «дружній вогонь», тобто постріли за своїми, на жаль, забирає багато життів. Однак навіщо звинувачувати людей, які захищають місто, у умисному бажанні вбити дітей? Навіщо перекручувати свідчення? Навіщо говорити те, чого немає у протоколах допитів та слідчих експериментах? Чому, якщо немає жодного доказу, що людина стріляла у бік загиблого, її все одно продовжують звинувачувати у тяжкому злочині і як наслідок — незаконно утримувати у СІЗО без права застави?
Який сигнал це дає іншим добровольцям? Мені здається, відповідь на поверхні: під шум війни влада шукає приводів «приструнити» добровольців. Так, можливо, йдеться виключно про регіональний рівень, виключно про прокуратуру та Нацполіцію у цьому регіоні. Але тиск, зловживання своїм становищем, перевищення повноважень тут видно неозброєним оком. Нікому не потрібні озброєні люди, які продемонстрували ефективність та готовність за першим покликом стати на захист країни. Бо у мирний час це надто небезпечно для корупціонерів та інших хитрунів у владі. Тому таких активних треба позбавлятися, нехай і нахабно порушуючи всі норми і приписи процесуального законодавства.
— Чи є спосіб виправити цю ситуацію — змінити слідчих, оскаржити їхні дії тощо.
— Ми вважаємо, що дії прокурора та слідчих тут прямо підпадають під категорію тяжкого злочину — притягнення свідомо невинної особи до відповідальності. Ми подали відповідну скаргу до Державного бюро розслідувань із вимогою відкрити кримінальне провадження за цим фактом. Це є законний спосіб повернути справедливість. Адже поки ситуація «вариться» всередині місцевої правоохоронної та судової системи, ризик подальших зловживань повноваженнями та ігнорування законних клопотань та вимог адвокатів, а також байдужого ставлення до своїх обов’язків з боку прокурора та слідчих залишається високим.
Джерело: https://fakty.ua/ru
